3 лютого

Ми знали, що буде знову атака з боку росії у морози понад -20. Сьогодні ми не спали вночі. Слухали вибухи, читали у новинах які ракети та дрони, у якій кількості, звідки й куди летять. Тож знову холодні домівки, мало світла і не завжди є вода.

Але найжахливіше, що хтось не побачить більше сонця.

А всі живі мають встати і робити свою роботу.

Ми попросили батьків привести дітей до школи пізніше. Щоб після атаки трохи поспати. Сили за такий короткий час не відновлюються, але це дає можливість не бути у стані зомбі.

І от ми вже всі разом у школі. Навчаємося, спілкуємося, молодші учні граються. І ми оживаємо. Зустріч одне з одним після таких атак вкотре нагадує чому ми не здаємося, не зневіряємося.

А ще, життя нашої школи підтримує багато міжнародних друзів. І ми їм за це дуже вдячні.